Виставка мудрих порад



1. Обговорювати, а не звинувачувати.
2. Показувати власний приклад позитивної поведінки, не допускати розходжень між словами і діями: «роби, як я~», а не «роби, як я кажу».
3. Давати оцінку не особистості, думкам, емо¬ціям дитини, а її поведінці.
4. Зауважувати позитивне в житті.
5. Жити «тут і тепер», не згадувати без особ¬ливої потреби негативних ситуацій із минулого.
6. Не жити замість дитини, але бути поруч, щоб допомогти, якщо необхідно.
7. З дитиною можна сперечатися, а не сва¬ритися.
8. Якщо є сумніви, покарати чи ні, краще не карати.
9. Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини — ні фізичному, ні психічному. Покаран¬ня має бути корисним.
10. За один раз — одне покарання. Навіть якщо провин чимало, покарання може бути суво¬рим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину.
11. Салат із покарань — страва не для дитячої душі! Покарання — не за рахунок любові. Хоч би що трапилося, не обмежуйте дитину в схва¬ленні й нагороді, на які вона заслуговує.
12. Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.
13. Покарано – пробачено. Інцидент вичерпа¬но. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ані слова!
14. Без приниження. Хоч би що сталося, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження.
15. Необхідно прийняти, як реальність, що ди¬тина, не будучи досконалою, не може не засму¬чувати тих, хто її любить.
16. Для створення здорових, гармонійних сто¬сунків між батьками й учнями важливо врахову¬вати різні фактори:
- терпіння;
- розуміння;
- емпатійність
- поступливість.